Скачати Довженко О. Україна в огні



Коли читаєш, стає страшно від тих злочинів, які творили німці на нашій землі, стає страшно від того зла, яке робили самі українці, зраджуючи себе і свою Батьківщину. Але все це – неприхована правда війни, неприхована правда історії українського народу. І написати цю історію так всебічно, так достовірно міг тільки справжній майстер. Ім’я цього майстра – Олександр Довженко.

Сім’я Запорожців… Навіть прізвище автор підібрав таке, щоб ще раз підкреслити непокірний дух цих людей, які не зрадили ні свого роду, ні рідної землі, хоча так важко далася їм ненависна війна. А війна, справді, була ненависною, вбивала не тільки фізично, а й духовно. Знівечила душі людей, закреслила щастя і добро в серцях – натомість принесла недовіру, зло і відчай. Але чому ж це сталося? Тому що вбивали німці всіх, хто вірив у перемогу Червоної Армії, вішали всіх, хто казав хоч слово ганебне про Гітлера або німецькій землі. Страшний був час! Було й повішення, і згвалтування жінок, було навіть таке, що забирали дітей у жінок і кидали у вогонь. За дітками стрибали туди і нещасні матері, щоб не жити після загибелі своїх дітей. Горіли села, здалеку можна було побачити страшну заграву, яке відгукнулася в серцях людей гнівними прокльонами і сльозами. За ці прокльони знову їх вбивали і гнали до Німеччини, як рабів. Страшне знущання і зараз викликає гнів, гнів за знищену, знівечену землю українську, гнів за знищених людей, за людей, почорнілих і посивілих за моторошні роки війни.

Але не потрібно закриватися від цієї страшної правди, кажучи, що все давно минуло! Ні, ця правда повинна залишитися, щоб постійно нагадувати всім забудькуватим, що таке справжня війна, війна з крові, м’яса, війна з трупів та пожеж, війна із сліз і відчаю. Тим не менш, було не тільки це. Була ще й «класова боротьба», яка і в роки війни сіяла недовіру, підозрілість, пробуджувала брудні почуття. І йшли брат на брата, не шкодуючи куль один для іншого; і йшов син на батька, бо боялися тільки за своє життя. Вбиває Павло Хуторний свого батька Купріяна, бо тримав у руках німецьку гвинтівку. Каже Ернст фон Крауз про українців: «Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному нерозуміння, навіть в ім’я загальних високих інтересів». І це було насправді так. Чи не шанували українські люди свою історію, тому що їх пам’ять була «запрограмована» партійними гаслами, портретами Сталіна і чужий ідеологією. Зрівняв всі народи цей «великий» вождь, забравши і історію, і Бога, і власну сім’ю у людей, де кожен готовий був викрити один одного, щоб отримати нагороду. Були такі люди, як Лиманчук, які розстрілювали всіх направо і наліво, не розібравшись у справі, відкинувши все людське. Але були й такі, які віддавали своє життя за Україну, за її щастя, за її незалежність. Це і Василь Кравчина, який говорить пророчі слова, які будуть вести змучених, але незломлених солдатів у бій: «Ми б’ємося за те, чого немає у всьому світі, – за Україну, за єдиний народ, який не знайшов себе в століттях Європи, що не знайшов людського життя на своїй землі, за народ роздертий». І піднімають ці слова закривавлених, знівечених солдат в останній, але переможний бій, так як не можна перемогти той народ, який усвідомив свою єдність, який зрозумів, як багато значать для нього ці слова – Батьківщина, Україна!

Тому і слабка дівчина Олеся, дочка Запорожця, бере звідкись сили, тому що несе її «мудра невмируща воля до життя роду, то велике і глибоке, що становить в житті його вічність». І приносить її ця воля додому, бо неможливо загинути тій людині, яка твердо вірить в перемогу, яка твердо вірить своїй Батьківщині, як вірять їй українські солдати. Виграний страшний бій, але загинуло багато людей, не дочекавшись кінця цього жаху – після бою скрізь відчувається безсмертя, безсмертя того народу, який поклав свої голови в боротьбі за рідну землю. «Це був уже новий світ, нова дійсність серед старої природи на руїнах старих розвалених будинків, в старій, землистої одежі» … Ось страшна правда війни, ось страшна правда історії. Буде височіти ця правда над нашим народом як повсякчасне нагадування про ті злочини, які скоювали самі українці, йдучи тернистим шляхом до своєї незалежності. І нехай це нагадування назавжди залишиться в серцях людей, закликаючи ніколи більше не робити таких жорстоких помилок. Це нагадування про страшну війну нехай назавжди відіб’є охоту розпочинати новий жах. Саме про це правдиво розповідає твір Олександра Довженка «Україна в огні».

Скачати книгу dovzhenko-o-ukrayina-v-ogni.rar

Ми допомагаємо відвідувачам сайту знайти, що їм потрібно: україна в огні читати повністю, україна в огні скачати, україна в огні скачать, аудіо та ін. Всі книги в нас виключно на українській мові та розміщені абсолютно безкоштовно для завантаження, без реєстрації чи смс.


2 коментарі

Класика

2 Responses to Скачати Довженко О. Україна в огні

  1. Оксана

    Вже багато перечитала різних книг, різних письменників різних національностей. Але як я обожнюю твори наших українських письменників! Така прекрасна наша мова, співуча і солов’їна. І ця історія не є виключенням. Дуже сподобалась, хоча тема невесела.. А тимбільше зараз як ніколи вона актуальна. Бо Україна зараз знову у вогні, наша нещасна знедолена Україна.

  2. Вася

    Привіт всім) Першою книгою Олександра Довженка, яку я прочитав, була “Зачарована Десна”. Вона мені дуже сподобалась і я вирішив ознайомитись і з іншою творчістю цього письменника. “Україна в огні” по-новому відкрили для мене Довженка-письменника, людини-патріота. Війна своїм пекельним полум*ям охоплює Україну. В такій непростій ситуації багато людей втрачають свою гідність і ладні на будь-який вчинок, лише б не померти, однак знаходяться і ті, чий непокірний дух прагне свободи. Текст переказувати не буду, скажу одне: твір вартий того, що його прочитати!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*